ЕЗОШ №7Субота, 10.12.2016, 07:00
Ви увійшли як Гість | ГрупаГості" | RSS
"Вітаю Вас Гість

Головна | Наш рідний край | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Друзі сайту

ЕНВК №1
ЕЗОШ №2
ЕБГ "Гармонія"
ЕЗОШ №4
ЕНВК №5
ЕЗОШ №6
ЕБЛ
ЕНВК "ДНЗ-ЗНЗ"№9
ЦОППМ
ЕНМЦ
ЗІІТ
ЕМ ЦСССДМ
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Свята
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Банер

Історія міста

Від минулого — до сучасності 

      Місто Енергодар відоме як енергетична столиця України. Воно розташоване в південній частині України, на лівому березі Каховського водосховища (в нижньому Придніпров'ї), на відстані 20 км від райцентру м. Кам'янка-Дніпровська, 7 км — від автодороги Кам'янка-Дніпровська-Бердянськ, 132 км — від обласного центру м. Запоріжжя, площа міста — 63,5 кв.км.

      Історія міста почала свій відлік 12 червня 1970 року, із закладення будівельниками гранітного каменя, який було встановлено на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, так званих Іванівських кучугур, вибрали для будівництва найбільшої в країні Запорізької ДРЕС (нині теплової електростанції). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кіловат кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал нового гіганта склав 3600 тисяч кіловат і є одним з найбільших в Європі.

      Промисловий комплекс ріс на землях, непридатних для сільського господарства.

      Два роки місто не мало назви. Будувалася станція – зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків було названо Енергодаром.

      Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель, Палац культури "Сучасник”.

      Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року. Сьогодні Запорізька ТЕС є структурною одиницею ВАТ "Дніпроенерго”.

      Рішення про будівництво Запорізької АЕС було прийнято у 1978 році, а в 1979 році вона стала головною будовою в серії атомних електростанцій, що зводилися по уніфікованому проекту.

     1 квітня 1981 року укладено перший кубометр бетону в фундамент реактора першого енергоблоку. Для спорудження атомної станції будуються завод нестандартного обладнання і трубопроводів та завод спеціальних будівельних конструкцій. У 1981 році почав роботу завод крупно-панельного домобудування, який постачав панелі для будівництва житла.

      В 1983 році будівництво Запорізької АЕС було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.

      21 грудня 1984 року енергоблок № 1 Запорізької АЕС введено в експлуатацію.

      Три наступні блоки вводилися в експлуатацію щорічно. У 1989 році почав роботу 5-й енергоблок, а у 1995 році відбувся пуск останнього, 6-го енергоблоку.

      Запорізька атомна електростанція сьогодні — найбільша в Європі, її встановлена потужність — 6000 Мвт.

      14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста обласного значення.

      Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста.

      Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі був розбитий парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель і палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, в яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Введено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Для навчання дітей та молоді в місті поступово було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.

      Центром дозвілля стала набережна прогулянкова каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі і була побудована Набережна довжиною майже 2 кілометри з численними кафе, виставковими залами, магазинами.

      Енергодар відомий ще й своїми культурними та спортивними досягненнями. Енергетична столиця України - батьківщина міжнародного театрального фестивалю "Добрий театр”. З травня 1992 року - один з найяскравіших заходів, що проходить у місті, проводиться один раз в два роки. Назва фестивалю невипадкова. Кожний сам для себе визначає, що він вкладає в це поняття, але, практично, усі хто брав участь у попередніх фестивалях збігаються в одному: "Добрий театр" - явище унікальне. І в першу чергу це проявляється в тому, що кожний колектив, незалежно від професіоналізму та досвіду, отримує на фестивалі колосальний заряд творчої енергії та натхнення. За час існування фестивалю на сцені ПК "Сучасник" - основній базі фестивалю - побували театри із Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, України. Особливо треба відмітити той факт, що практично ніколи під час фестивалю в залі не буває вільних місць.

      Місто подарувало країні самобутні народні колективи — народний хор "Червона калина”, оркестр народних інструментів "Джерела”, народний театр ПК "Сучасник” - лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.

      Брати Сидоренки — Володимир та Валерій — чемпіони Європи з боксу, Володимир — ще й срібний призер чемпіонату світу, бронзовий призер 27-х Олімпійських ігор, інтерконтинентальний чемпіон.

      Сучасний Енергодар — це дітище спільної праці проектувальників, будівельників, енергетиків, які на протягом чотирьох десятиліть перетворили маленьке селище у місто, краса і компактність якого можуть посперечатися з багатьма містами країни. Економіковизначальною галуззю в місті є промисловість, яка складається з могутнього енергогенеруючого комплексу двох станцій: ВП "Запорізька АЕС” НАЕК "Енергоатом” та Запорізької ТЕС ВАТ "Дніпроенерго”. За час свого існування двома електростанціями досягнуто сумарного виробітку в 1 трильйон кВт-год електроенергії.

      Згідно з переписом населення станом на 2006 рік кількість населення по місту складає 55,8 тисяч осіб.

      В м. Енергодарі спостерігається досить активний процес об'єднання громадян у різноманітні організації. В місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.

     З метою попередження соціально-політичної напруги виконавчий комітет намагається якомога частіше зустрічатися з жителями, у живому спілкуванні вислуховувати їх зауваження з тим, щоб опісля, по можливості, усунути їх або реалізувати висловлені пропозиції. При цьому використовуються такі форми роботи, як щорічні звіти міського голови в трудових колективах та перед населенням міста, "Дні відчинених дверей”, "Дні відкритого листа”, "Прямі лінії”.

 

Символіка міста

 

Герб м. Енергодара

 

      Затверджений рішенням міської ради народних депутатів від 16.12.1993р. №5 «Про герб міста».

      Опис. Запропонований ескіз герба міста відображає національно-історичні традиції даної місцевості, враховує розташування й особливості м.Енергодара (козацькі хоругви розташовані з двох сторін герба й орнамент у нижній частині), враховує географічне розташування (у центральній частині на блакитному тлі розміщений жовто-зелений виступ, що символізує мис, який виступає в Каховське водоймище, на якому розташоване місто), особливості м.Енергодара (зображення сонця в центрі символізує джерело енергії, яке дарує життя всьому живому).

      Сучасна стилізація герба Енергодара: в золотому полі сонце з 24-ма червоними променями, що є символом тепла і уособлює енергетику,пов'язану з основними підприємствами - Запорізької ГРЕС та АЕС. У зеленій главі - три срібних листка, що підкреслює молодість міста.


_

 

Розміри. 330×400 мм.

Художник – Єлісеєв Володимир Якович

 

Прапор та емблема м. Енергодара

 

      Затверджені рішенням Енергодарської міської ради від 01.06.2005р. №5 «Про Емблему та Прапор м.Енергодара»; протокол №1 засідання конкурсної комісії на надання кращого проекту символіки м.Енергодара (Емблема, Прапор), затверджений рішенням Енергодарської міської ради від 01.06.2005р. №5 «Про Емблему та Прапор м.Енергодара».

      Опис прапора. Жовтий колір – символ сонячного світла і тепла, яких так багато в нашому південному місті. Це і колір пісків, на яких побудований Енергодар. Емоційно – це колір радості, гостинності, щедрості. Знак "сонця” – символ енергії, яку дає Енергодар Україні.

      "Синя хвиля” – знак могутнього Славутича – символу України. Синій колір асоціюється з благополуччям, надійністю, сталістю. Поєднання синього і жовтого – характерний елемент національної символіки.

Розміри. 1200×1800 мм.

 

flag_goroda

 

 

      Опис емблеми. Щиток виконаний з сучасним декоративним рішенням двох веж – знаків міста, вони також нагадують контури атомних блоків.

      Знак «сонця» – символ енергії (атомної, електричної, енергії добра та ін.), яку дає Енергодар. «Синя хвиля» – знак Дніпра, на якому розташований Енергодар, синього неба.

      Напис «Енергодар» виконаний білим кольором, який асоціюється з чистотою, спокоєм та високою якістю.

      Помаранчево-жовтий колір тла щитка символізує сонячну енергію, світло, піски, які оточують місто.

Художники – Алехнович Геннадій Вікторович

Москальов Олексій Михайлович

 

_

Форма входу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 251
Галерея
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Он-ляндія

ЕЗОШ №7© 2016
Конструктор сайтів - uCoz
сайт